Це місто унікальне завдяки своїй назві. Безликий радянський бренд "Кіровоград" наче відправляє місто в один ряд з промисловими містами Придніпров'я та Донбасу - а що там цікавого, за невеликими виключеннями? Власне, через цю назву та незручну логістику (хоча до Києва - всього 300-350 км, про неї пізніше) про Кіровоград часто... просто забувають, перелічуючи обласні центри України. Хоча тут - чудовий 2-3-поверховий центр початку ХХ століття, унікальна земляна фортеця, річка і чимало можливостей для розвитку. Рішення про нову назву міста має бути прийняте незабаром - і тоді доведеться дещо підправити цей огляд. Основних варіанти два - Єлісаветград, історична назва на честь фортеці, названої в свою чергу на честь цариці Єлізавети, та Інгульськ - за назвою річки Інгул, що протікає через місто.
Проходячи вулицями цього наче загубленого міста, я, автор цього огляду Григорій Мельничук, координатор ГО "Платформа розвитку міст", намагався уявити, що можна було б зробити, аби це місто, отримавши вже нову, не комуністичну і не безлику, а власну назву, зможе наче увірватися на карту України. Адже, по суті, це унікальний шанс для вже практично колишнього Кіровограду привернути до себе увагу всієї країни. МІсто не занедбане - просто воно опинилося обабіч інформаційного мейнстріму, про нього дуже рідко згадували. Але тут живуть прекрасні люди, що мають шанс на краще життя і кращий міський простір. У першій частині ми більше оглянемо історичну спадщину міста, а у другій поговоримо більше про можливості. Отже, рушаємо - від вокзалу до історичного центру.
Залізнична станція "Кіровоград" - не вузлова, а їздить з Києва сюди єдиний, навіть не потяг, - причіпні вагони потягу "Київ - Кривий Ріг". Понад 7 годин у дорозі, дуже ранній приїзд о 4:35 - і ви у Кіровограді. Залізниця тут електрифікована, але їздять переважно вантажні потяги.
Декілька потягів на Одесу, Харків, Дніпропетровськ, Донбас - і лише два вагончики на столицю. Справді, автобусом 5 годин їхати теж не надто комфортно, а час прибуття міг би бути пізнішим - для зручностей пасажирів. На жаль, у нас мало хто розуміє значення логістики для єдності країни, адже внутрішня міграція дуже важлива.
Порожня привокзальна площа, тут є 2-3 кіоски з нехитрою їжею, пару машин таксі.
Детально про планування міста ми поговоримо у другій частині огляду міста, поки ж зазначу, що від залізничного вокзалу до центру не так далеко, і можна дістатися пішки, оглянувши цікаву церкву у дворах хрущовок. Планування місто досить збалансоване, по всьому периметру - автомобільна окружна. Вікімапія.
Від вокзалу рухаємося вулицею Щорса. Поруч - Лікарня №2 Святої Анни. Подібні назви - одна з ознак міста, ще тут є Лікарня Святого Луки у центрі. Комлекс корпусів лікарні кінця-ХІХ - початку ХХ століття має дуже гарну архітектуру.
Завод "Червона Зірка", що виробляє сільськогосподарську техніку. Величезне підприємство розташоване неподалік залізничного вокзалу, один з бокових входів давно занедбаний.
Так завод виглядав на початку ХХ століття, фото у краєзнавчому музеї.
Перехрестя поза центром, звична для невеликих міст України ситуація: величезні асфальтові площі без жодної розмітки. Врегулювання потоків зменшить площу асфальтового покриття та зробить перехрестя безпечнішим.
Огорожа Ковалівського парку з боку вулиці Олефіренка. Парк - публічний і не замикається повністю. Однак з невідомих для здоровогого глузду причин його обнесли капітальним парканом - в той час як тротуар поруч у жахливому стані. Мало б бути навпаки, тротуар пріоритетніший, а паркан можна було зробити зелений, з кущів.
Готель "Дворцовий" - колись це була чудова будівля, що перетворилася на жах через реконструкцію.
Біля входу стоїть стенд з описом історії будівлі - такі ми ще побачимо у місті, в тому числі там, де втрачено споруди.
Поруч у дворі хрущовок розташована чудова церква Присвятої Богородиці, споруджена у 1824-1849 роках, одна з найдавніших споруд міста, що офіційно засновано у 1784 році.
На стіні житлового побудинку - вже історична табличка про збір харчових відходів для відгодівлі тварин.
Центральний вхід до Ковалівського парку виходить на Театральну площу, де й розташовано Міський театр. Вибір місця дуже цікавий - в кінці Дворцової вулиці, однієї з центральних, що зараз є пішохідною. Тож аби дістатися театру, доведеться пройти весь променад, це чудово!
На площі є й фонтан зі скульптурою.
Отже, вирушаємо вранішньою вулицею Дворцовою.
Головна пішохідна вулиця міста чудова - тут 2-3-поверхові дореволюційні будівлі цікавої архітектури, машин справді немає - однак є проїзди через перпендикулярні вулиці. Щоправда, звичної інфраструктури пішохідних вулиць - бруківки, лавок - тут немає.
Будівля регіонального СБУ також гарна. На вулиці розміщено чимало установ, освітні заклади - тож по суті це скоріше громадський, ніж туристичний центр. Кафе є ближче до центральної площі, на яку виходить вулиця.
Інколи трапляється брукування тротуарів власниками будівель - але єдиного коду вулиці немає. Видно, що від балкону лишилася лише огорожа - але дуже цікава.
Інформаційний щит на місці знесеної історичної будівлі. Схожа практика є в Черкасах - скоріше за все, чи те, чи інше місто одне в одного цю ідею запозичило. Але це чудова ініціатива!
Пам'ятник Кіровоградському трамваю. Трамвай у місті пустили ще у 1897 році, одним з перших на терені нинішньої України, діяло до 4 маршрутів, що огоплювали і центр, і вокзал, і Авіамістечко. Трамвайне господарство було зруйноване у Другу Світову війну, ще у 1944 році було вирішено його не відповлювати. Тролейбусний рух відкрився в місті лише у 1967 році. Пам'ятник встановлено у невеликому сквері, тут же - дошка пошани, а скоріше інформаційний стенд про місто. Трамваї, до речі, їздили цією вулицею.
Просто одна з будівель на вулиці.
І ще чудова будівля. Дещо псують фасад навіси ресторану, але могло бути й гірше.
У місті небагато вуличних скульптур, є ось такий двірник
Упс, ні, це не вид міста, а лише банер на ресторації.
Втім, трамвай на вулицях старого центру виглядав би чудово.
Аби завершити огляд вулиці Дворцової, перенесемося в інший її кінець і знову рушимо в бік центральної площі Героїв Майдану. Всього лише в кварталі від неї розташована 3-я міська лікарня, колишня водолікарня Гольденберга. Головний корпус має вражаючу архітектуру.
Традиційно для міста - інформаційний стенд.
І будівля у всій красі.
Ближче до центральної площі - просто казковий особняк купця Давида Барського 1900-го року побудови, де з 1929 року розташовано краєзнавчий музей.
Стиль модерн з безліччу декору вражає, і, напевно, часто цю будівлю називають найвиразнішою в місті.
Всередину варто потрапити хоча б заради інтер'єрів.
Експонати також вельми цікаві - але це варте окремої розповіді.
Майже на розі Дворцової і головної площі - довить креативна кав'ярня.
На літньому майданчику - старі меблі, влітку напевно тут гарно.
Ми ж нарешті потрапляємо до центральної площі Героїв Майдану, тут вулицю Дворцову перетинає нинішня центральна вулиця міста - Перспективна
Тут також чудові будівлі дореволюційних часів, ще більш пишно декоровані, аніж на Дворцовій
Кіровоградська облдержадміністрація.
На площі декілька дуже гарних дерев.
Надбудова над радянською будівлею готелю просто жахлива. Сподіваємося, з часом її знесуть
ТЦ Дзеркальний, будівля 1911 року, одна з кращих у місті
Дивна річ у Кіровограді - розмітка...на тротуарах. Так-так, це осьові лінії, що наче розмежовують зустрічні потоки. При тому, що на проїжжій частині розмітки немає, і вона взагалі рідко де зустрічається. Насправді ж, як виявилося, так у місті позначено... екскурсійні прогулянкові маршрути!
Але в усьому центрі є спуски для візків на перехрестях. Так, у всьому - не лише на окремих вулицях, тут це стандарт, і це дуже добре.
Будівля мерії масивна і нагадує адмінбудівлі Сімферополя.
У архітектурі Кіровограда цікаво розглядати деталі.
На жаль, основний вид громадського транспорту зараз - ось такі жахливі маршрутки. Вони набиваються битком, переповнюють вулиці, створюють затори на зупинках.
Тролейбуси є, але їх не так багато, як потрібно. Зараз діє лише три машрути - 1, 4 і 10, на останньому навіть є публічний GPS. У 1990 році у місті було 103 тролейбуси, у 2009 році - лише 43. На задньому плані - ще одна з кращих будівель міста, побудована купцем Шполянським у 1887 році. Зараз тут - обласний художній музей.
Стиль модерн і тут вражає! А зовсім поруч - річка Інгул і набережна, сюди ми повернемося у другій частині огляду.
Проглянемо трошки вулицю Перспективну і в інший бік. Той же Майдан Героїв.
Фаст-фуд, що косить під МакДональдс.
Мощення тротуарів
Центральні квартали Перспективної вкриті бруківкою
Тепер трошки поблукаємо по історичному центру - і на інших вулицях є що побачити. Величезна промислова споруда з зіркою Давида стоїть на проспекті Вінниченка неподалік від містка з паркового острова. Зараз тут офіси.
Далі, ближче до вулиці Перспективної, проспект Вінниченка обмежує невеликий висотний житловий масив, що виходить на набережну Інгула. Тут є навіть 16-поверхівки, мало виправдані у цьому невеликому місті.
Проспект впирається в площу Богдана Хмельницького з пам'ятником гетьману. Площа виконує функцію транспортного хабу, тут кінцева багатьох маршруток, але організація руху не краща.
Відкрити скульптуру у 1990-х роках.
Поруч на МАФах розгорнулася дискусія щодо нової назви міста. Проти Єлісаветраду...
....і за. Слід зазначити, що медіа-кампанія за історичну назву зроблена вельми якісно, а акцент - це місто цариці Єлізавети, а місто святої Єлисавети, що наче не одне те саме. Також чимало щитів було з дівчатками, яких наче звати Ліза.
Вуличної їжі у Кіровограді дуже мало, це, навіть, напевно, єдиний МАФ такого призначення.
Одна з вулиць у центрі нещодавно була переіменована на честь героя Небесної Сотні Віктора Чміленка. Чудовий дизайн таблички!
Паралельно вулиці Перспективній йде вулиця Чорновола - тут також цікава забудова початку ХХ ст.
Медіа-центр - тут місцеві редакції багатьох ЗМІ
Ось аж так багато
Дуже стильна будівля з пам'ятними медальонами.
Традиційно для цих кварталів рух в один бік і паркування "ялинкою"
Перенесемося на інший бік старого центру відносно вулиці Перспективної. Ця велетенська комаха встановлена на вулиці Шевченко.
Ось тут - стаття про скульптура. І ось - ще одна, їх загалом чимало.
Ще перехрестя на вулиці Шевченка. Все досить акуратно, хоча європейські підходи до влаштування перехресть додали б місту шарму.
Ще трохи далі. Будівлі тут більш нові або перебудовані, однак всі різні і досить цікаві.
Є і колишні приватні будинки, загалом приватного сектору у Кіровограді чимало - однак його масиви не виділяються у центрі, як, наприклад, у Житомирі чи Чернігові.
На жаль, не завжди двори навіть у центрі ошатні. Сортування сміття у місті немає.
І на завершення історичної частини - Поділ, частина міста між вулицею Дворцовою та набережною, частину району ми вже оглянули, тепер - східна частина, район вулиці Пашутинської.
Колоритні подільські будинки тут живуть звичним життям малої комерції, як і століття тому.
Чимало будінків ремонтується, хоча є й зайві вивіски
Типові будиночки торгового району
Є й культурно-туристичний центр, просто на вулиці можна оглянути карти міста
Кіровоградські дворики
Досить так по-європейськи виглядає
Ще карти з турцентру
Схема основних пам'яток міста.
Хоральна синагога на вулиці Пашутинській
Також табличка в тому ж стилі, що й на вулиці Чміленка. Чудове рішення!
Дуже цікаве завершення другого поверху
Вулиця у хорошому стані, хоч і не ідеально спланована.
Ось що значить європейський людський масштаб
Спасо-Преображенський собор біля базару і неподалік від набережної
Ще чудові приклади цегляного модерну кіровоградського Подолу
Флігельна триповерхівка
Кіровоград - місто модерну!
Чимало будинків не фарбовано, вони зберігають колір цегли
Більш сучасна архітектура на Подолі
І знову Хоральна синагога на вулиці Віктора Чміленка
Цією вулицею виходимо до Майдану Героїв, зліва все той же чудовий ТЦ Дзеркальний, а прямо - жахлива надбудова готелю. На цьому завершимо огляд історичного центру міста - у другій частині розповіді про Кіровоград мова піде про фортецю, набережну, загальне планування міста і можливості розвитку.
Додати новий коментар