Нерідко при спорудженні підземних переходів через великі магістралі проектувальники вважають, що люди мають переходити під землею і невеликі вулички, що до них примикають. Але насправді ж пішоходи зазвичай перетинають невеликі вулички, де й так авто рухаються повільно, – по поверхні, ігноруючи підземні переходи. Прикладів чимало в Києві: наприклад, на проспекті Перемоги, найдовшій магістралі міста, таких переходів майже 20, і за підрахунками активістів, тут 90-95% людей перетинають маленькі вулички по поверхні.
Схожа ситуація була на вулиці Городецького, що примикає до Хрещатика на Майдані Незалежності. У 2014 році після досліджень, що підтвердили цифри у понад 90% порушників, за рекомендацією Ради з урбаністики Києва тут було облаштовано наземний перехід – встановлено знаки та нанесено розмітку.
Подібним чином вже звично дублюють підземні переходи у Білорусі. Наприклад, як демонструє киянин Антон Попов, на вулиці Притицького у Мінську облаштовано саме такий наземний перехід – як дублер підземного у місці примикання незначної вулиці з малим потоком автомобілів. Такі рішення роблять вулиці безпечнішими та більш дружніми для пішоходів – їх не намагаються заставити спускатися під землю, аби перетнути 6 метрів дороги, де ледь проїжджає одна машина на хвилину.
Фейсбук-групи по організації наземних переходів у Києві: «Проспект Перемоги», «Пішохідний Хрещатик», «50 потрібних зебр»
Додати новий коментар