В невеликих польських містах з'являються компактні, пристосовані до локальних потреб і бюджетів споруди, які за якістю архітектурного виконання не поступаються знаменитим об'єктам в метрополіях. Про найцікавіші приклади такої архітектури розповідає портал про польську культуру Culture.pl.
Рекламне агентство «Yeti» міститься в селі Криспінув під Краковом. Проект: Яцек Крих.
Музеї й культурні центри, філармонії й оперні театри, сучасні глядацькі зали, конгрес-центри і спортивні об'єкти — кілька десятків дорогих, ефектних і потрібних радше великим містам об'єктів з'явилося в Польщі за перше десятиліття членства в Європейському Союзі. Поляки захоплювалися архітектурою світового рівня – про її взірці писали статті, знімали фільми. Це радикально змінило не тільки архітектурний ландшафт Польщі, але й підхід до навколишнього простору. Ці об'єкти ініціювали дискусії, спонукали уважніше роздивитися довкола, оцінити споруди, в яких щоденно живемо, працюємо і відпочиваємо. Інакше кажучи, треба було збудувати кілька ефектних об'єктів, щоб у Польщі з новою силою заговорили про архітектуру.
Та не варто забувати, що інвестиційний бум тісно пов'язаний доступом до європейських фондів: більшість нових громадських будівель, культурних і спортивних об'єктів постали завдяки значному фінансуванню з бюджету Європейського Союзу. Проте ці кошти закінчуються, вже через кілька років можливість скористатися фінансовою допомогою зникне. Чи це означає, що в Польщі перестануть будувати гідні уваги споруди? Напевно ні, досить тільки дещо змінити підхід. Коли медії зосереджувалися на описі великих музеїв і філармоній, в невеликих польських містах поставали компактні, достосовані до локальних потреб і бюджетів будівлі. За якістю та привабливістю архітектури вони не поступаються багатьом знаменитим об'єктам. Варто придивитися до них уважніше і належно їх оцінити: коли спаде хвиля великих державних та унійних інвестицій, польська архітектура, певно, розвиватиметься саме в такому компактному масштабі.
Прості форми зі Шльонська
Палеонтологічний павільйон в селі Красєюв під Ополем.
В 2003 році було підведено підсумки конкурсу на проект палеонтологічного павільйону в селі Красєйові Опольського воєводства. В новому приміщенні треба було розмістити скам'янілі викопні останки земноводних і рептилій триасового періоду, в тому числі кістки найдавнішого в світі прадинозавра. Головну премію здобув проект тандему архітектурних бюро: «Goczołowie Architekci & Ovo Grąbczewscy Architekci».
Оскар Ґромбчевський на сторінках журналу «Architektura-murator» згадував:
Ми планували просто збудувати скляний павільйон, та вийшло зовсім інакше. Ґміна не змогла викупити земельну ділянку, необхідну для створення контрфорсу, тому нам довелося будувати потужну несучу стіну, а будівлю в результаті зведено із залізобетону. Загалом додатковий клаптик землі обійшовся б значно дешевше, та завдяки цьому з'явився єдиний у своєму роді об'єкт.
Центр здоров'я і соціального захисту в Ґералтовицях. Проект: Барбара й Оскар Ґромбчевські.
Павільйон Центру Здоров'я і Соціального Захисту в Ґералтовицях збудовано 2009 року за проектом, що його два роки перед тим розробили Барбара й Оскар Ґромбчевські. Влада містечка, в якому мешкає всього 3500 чоловік, оголосила конкурс на проект будівлі. В результаті з'явився небанальний об'єкт, що відповідає локальним потребам. Барбара й Оскар Ґромбчевські є також авторами відкритого 2015 року Музею Вогню в містечку Жори.
Музей Вогню в Жорах, 2015. Проект: Барбара й Оскар Ґромбчевські.
Тут задум був інший — будинок мав бути невеликий і при цьому повинен звертати на себе увагу. Його будували поруч з шосе, тим-то аби його виділити, архітектори облицювали експресивно заламані фасади блискучою міддю «вогненного» кольору. Ассоціації з вогнем з'являються самі.
Оскар Ґромбчевський так висловлюється про проектування об'єктів далеко від великих міст:
Мені здається, контекст, вказівки, натхнення архітектор може знайти скрізь. Це питання його внутрішньої роботи.
Будка для мікрорайону
Продовольчий контейнер в Познані. Проект: Лукаш Новак і Катажина Ставаж-Новак, 2014.
Що для підвищення якості нашого просторового оточення не завжди потрібні великі кошти, свідчать два проекти, реалізовані в Познані. В 2014 році Лукаш Новак і Катажина Ставаж-Новак з бюро «trabendo» реалізували ідею заміни невиразного кіоска, в якому містилася крамничка «по сусідству», в адаптований до нових потреб металевий контейнер. На перший поляд, метаморфоза незначна — один металевий кіоск замінили іншим. Проте архітектори змогли зробити це так, що нова «залізна банка» позитивно виділяється серед багатоквартирних будинків мікрорайону Ґрюнвальд. Засклений фасад робить павільйон відкритим, демонструючи при цьому товари крамниці, а проста неонова вивіска вписується в навколишнє середовище значно краще, ніж крикливий банер. Простий, навіть мінімалістичний павільйон не дисонує з простором мікрорайону.
Винний магазин і бар в районі Ґурчин міста Познань. Проект: архітектори з бюро «mode:lina architekci».
Дещо інша була концепція перебудови невеликого торгового об'єкта в архітекторів з бюро «mode:lina architekci». Тут вирішили використати нетиповий матеріал — дерев'яні палети для транспортування товарів: ними оформили і фасади, й інтер'єри винної крамниці і бару в познанській дільниці Ґурчин. Чорно-білі палети перетворили 120-метровий павільйон в оригінальний об'єкт, який виділяється серед доволі хаотичного оточення.
Рекламне агентство «Yeti» в Криспінові під Краковом. Проект: Яцек Крих.
При проектуванні нового об'єкту не завжди легко вписатися в контекст. Рекламне агентство «Yeti» міститься в Криспінові під Краковом. Це не надто цікаве місце — хаотична приміська забудова розділена транспортною розв'язкою. Яцек Крих, проектуючи невеликий будинок для агентства, вирішив не конкурувати з цим середовищем. Він створив легкий, можна сказати, повітряний цілісний об'єкт із закругленими кутами і підсвітлюваним фасадом з напівпрозорого полікарбонату. В цій мінімалістичній споруді, що базується на металевій конструкції, є офісна частина і виробничий цех, об'єднані в один спільний простір. Об'єкт залитий м'яким розсіяним світлом, що проникає крізь напівпрозорий фасад. Офісна частина відрізняється від виробничої барвою полікарбонату на фасаді: офісна частина має білі стіни, виробнича — сірі.
Автозаправна станція в Сєрчі біля Велички, 2010. Проект: Яцек Крих і Даріуш Ґаєвський.
Трохи раніше, в 2010 році, Яцек Крих і Даріуш Ґаєвський створили проект невеликої АЗС в містечку Сєрча біля Велички. І тут домінує мінімалізм, що використовується як «лікарство» проти хаосу оточення (в період ПНР ця територія належала колективному господарству) і потворності типових придорожніх об'єктів подібного типу. Позбавлена деталей будівля АЗС в Сєрчі скомпонована за принципом контрастів: на важкій залізобетонній плиті встановили легкий скляний павільйон для обслуговування клієнтів і продажу супутніх товарів. Павільйон увінчує масивна «шапка» високого плаского даху.
Традиція і сучасність
Центр Інтеграції в Здунській Волі. Проект: «90 Architekci». Інвестор: місто Здунська Воля, 2014.
2014 року в місті Здунська Воля розпочав свою роботу Центр Інтеграції. Його було збудовано на місці знищеного під час Другої світової війни Гостинного Двору, який місцеві мешканці називали ратушею. Архітектори Центру звернулися до історії цього місця і створили будівлю з елегантними формами й елементами, характерними для резиденції місцевої влади: споруду увінчує годинникова вежа. Центр Інтеграції в Здунській Волі — це проект архітектурного бюро «90 Architekci». Автори проекту надали будівлі простих чітких форм, в яких можна побачити посилання на геометричну архітектуру міжвоєнного двадцятиліття і навіть ар-деко (наприклад, у формі вежі, оформленої матовим склом і увінчаної ажурною верхівкою). В будинку міститься два глядацьких зали, рекреаційні приміщення, зали для танцювальних занять і малювання. Нова «ратуша» стала елементом ревіталізації колишньої ринкової площі — нині це площа Свободи; проста й елегантна споруда гармонійно доповнює забудову площі.
Найгарніший костел
Костел Votum Aleksa в Тарнові. Фото: архітектурне бюро «Beton»
Вдалих прикладів сучасної польської сакральної архітектури є дуже мало: нових костелів будується мало, а ті, що з'являються (переважно в нових районах), радше мають псевдоісторичний стиль і банальні форми. Тим більше зацікавлення кілька років тому викликав маленький костел, збудований за кошти приватного інвестора в селі Тарнув над Віслою. Будівництво костелу завершилось в 2011 році; через різні проблеми він досі не освячений. Зате костел став місцем паломництва... любителів хорошої архітектури.
Архітектори Марта і Лех Ровінські з бюро «Beton» максимально використали унікальне розташування споруди — на крутому березі Вісли, в оточенні зелені. Невеликий (12 м висоти, 9 м довжини і майже 5 м ширини) об'єкт зведено з дерева. Його двосхилий дах і бокові фасади покриті осиновим ґонтом, фасад обшито дошками. З цим матеріалом контрастує стіна за вівтарем, виконана з прозорого пластику: завдяки цьому в будинок проникає світло, а зісередини відкривається вигляд на живописний вигин Вісли і крутий річковий берег. Все це доповнюється відкритою, видимою зісередини дерев'яною конструкцією і меблями з дерева. Скромна споруда вражає своєю простотою і строгістю й ідеально вписується в довколишній пейзаж.
Кілька років тому Марта і Лех Ровінські так пояснювали свою концепцію:
Проектні завдання були прості, навіть обмежені. Треба було звести сакральну непретензійну споруду, приязну як щодо місцевих мешканців, так і щодо Вісли, яка протікає поруч, соснових лісів, птахів, лисиць і сільських собак.
В червоних барвах
Регіональний Центр Донорства і Лікування Захворювань Крові в Рацібожі. Проект: «FAAB Architekci».
Експресивна, ефектна, можно сказати, екстравагантна будівля Регіонального Центру донорства і лікування захворювань крові в Рацібожі постала в 2007-2013 роках за проектом бюро «FAAB Architekci». Модернізована стара частина Центру і добудована нова призначені для прийому, дослідження і переробки крові. В ньому також містяться високотехнологічні лабораторії, морозильні камери для біологічного матеріалу та офісна й навчально-конференційна частина.
Проектанти пояснюють:
Архітектура будинку визначається сферою діяльності Центру, що перебуває на стику біології і технології.
Закруглені кути, плавні лінії і характерний колір, що однозначно асоціюється з функцією об'єкта, пов'язані з біологічною сферою його діяльності. Центр донорства в Рацібожі є першим в Польщі об'єктом, де в такому масштабі застосовано великоформатні глазуровані керамічні елементи. Фасад будівлі покриває понад дві тисячі блискучих плиток, що різняться розміром і відтінками червоного.
Мала архітектура
Водний дитячий маданчик на березі Папроцанського озера в місті Тихи. Проект: бюро «RS+», 2011.
Архітектура — це не тільки будинки, офіси, магазини і заводи. Це ще й невеликі елементи міської інфраструктури, які роблять життя міщан приємнішим і комфортнішим. Роберт Скітек разом з колегами свого бюро «RS+» вже кілька років робить приємнішим життя мешканців міста Тихи, створюючи там чудові об'єкти громадського простору. В 2011 році на березі Папроцанського озера з'явився водний дитячий майданчик, що складається з маленьких басейнів з фонтанами. В 2012–2014 роках вздовж східного узбережжя цього озера було прокладено прогулянково-рекреаційний маршрут з місцями для відпочинку, пікніків, занять спортом. Бюро «RS+» організувало багатофункційний променад так, щоб тут знайшлося місце і для прихильників активного відпочинку, і для любителів полінюхувати.
Кольоровий дитячий садок
Дитячий садок на території меблевої фабрики «Форте» в Острові Мазовецькому, 2015. Проект: «xystudio » / Дорота Сібінська,
Філіп Домащинський, Марта Новосєльська, Наталія Комста і Анна Пралат.
Дорота Сібінська, Філіп Домащинський, Марта Новосєльська, Наталія Комста і Анна Пралат, тобто колектив бюро «xystudio», запроектували дитячий садок на території меблевої фабрики «Форте» в Острові Мазовецькому. Цей завершений в 2015 році проект унікальний щонайменше з двох причин. По-перше, будинок було збудовано для дітей працівників фабрики з ініціативи її директора (кажуть, що здійсненню проекту посприяли директорські доньки). Така турбота керівництва підприємства про дітей працівників в багатьох країнах становить норму, та в Польщі це радше рідкість.
По-друге, директор фабрики вирішив не просто звести новий будинок, але й доручити розробку проекту креативним архітекторам, щоб вони створили не тільки функціональну, але й візуально привабливу будівлю.
Зведена довкола внутрішнього дворика одноповерхова будівля запроектована в «дитячому» масштабі, в приязних для дітей пастельних тонах. В будинку виділено простір і для дітей садкового віку, і для малюків з ясельної групи: кожна частина виконана в своїй кольоровій гамі з додатком елементів зі світлого дерева. Дитячий садок проектувався з врахуванням сприйняття дитини, але це не завадило створити естетично привабливий об'єкт, який подобається і дорослим.
На березі озера
Цілорічний Спортивно-Рекреаційний Центр в Ольштині. Проект: «Dżus GK Architekci» / Ґжеґож Джус Катажина Ожеховська-Джус,
Малґожата Сендлер, Аґнєшка Адамчик і Тамара Завадзька, 2014.
Ольштин — це виняткове місце на світі: в його адміністративних межах міститься 16 озер (з них 14 площею понад один гектар). Місцева влада прагне використати цю унікальну перевагу. Одна з концепцій підвищення привабливості ольштинських акваторій полягає в розвитку рекреаційної і туристичної інфраструктури міста. В 2014 році на березі найбільшого ольштинського озера — Укель, яке називають також Кривим озером, — збудовано Цілорічний Спортивно-Рекреаційний Центр. Переможець конкурсу, проект бюро «Dżus GK Architekci», передбачає поєднання в Центрі функцій, цікавих для різних категорій клієнтів — від яхтсменів до любителів піших прогулянок. Пляжі, спортивні і дитячі майданчики, рекреаційні тераси, бари і ресторани об'єднані сіткою стежок і доріжок. Всі ці функції архітектори вмістили в єдиному комплексі забудов, де основним матеріалом стало дерево, з якого виконано також численні містки і поверхню частини доріжок.
Додати новий коментар