«У Європі немає маршруток» – таке твердження можна доволі часто почути навіть серед знавців громадського транспорту у дискусіях щодо розквіту цього виду перевезень. Насправді ж, як то часто буває, це і вірно, і ні. По-перше, ми вже далеко відійшли від справжнього визначення маршруток – хтось може пам’ятає, як у 1980-х роках по Києву їдили РАФіки-маршрутки, з потрійним тарифом відносно звичайного транспорту, але з гарантованим місцем для сидіння і зупинками там, де дозволяють правила руху.
По-друге, у цивілізованих містах маршрутки – допоміжний транспорт, що не підміняє, а доповнює інші – це нічні, туристичні, люксові та інші спеціальні маршрути. Про ці ніші приватні перевізники часто не замислюються і намагаються різними, підчас, і незаконними способами відбирати пасажирів у муніципальних трамваїв і тролейбусів. Блогер alzel.livejournal.com опублікував чудову підбірку прикладів маршрутних таксі у європейських містах, де вони є повноцінними і бажаними елементами транспортної системи.
*****
Спочатку треба обмовитися, що в людських містах відсутнє те, що у нас в більшості випадків називається «маршруткою» – мікроавтобус, що працює без розкладу, часто «по наповненню», і не входить в загальну тарифно-проїзну систему міста. Покажу деякі приклади використання автобусів малої місткості (вони ж мікроавтобуси, «маршрутки») в західноєвропейських містах.
Так от, основні принципові «історії», при яких в системі організації громадського транспорту використовуються автобуси малої місткості:
а) Автобус малої місткості – низькопідлоговий, обов'язково має хоча б одне місце для розміщення інвалідного або дитячого візка. Це основна вимога.
б) Робота мікроавтобусів на маршрутах організовується за тими ж принципами, що і для стандартних великих автобусів, – розклад (інтервал) руху, застосовність єдиних міських тарифів.
в) Маршрути, на яких працюватимуть автобуси малої місткості, вибираються за такими позиціями:
– обмеження за параметрами вулично-дорожньої мережі (тобто там, де не проходить або насилу проходить великий автобус);
– відсутність достатнього пасажиропотоку для пуску великих автобусів.
Таким чином, немає випадків, при яких великою вулицею йде маршрут (або маршрути) великих автобусів, а разом з ними ще й маршрут мікроавтобусів. Аргумент, що «маршрутка» їде швидше і гарантує сидяче місце, не працює. По-перше, так не гарантується посадка на проміжних зупинках – там люди ризикують взагалі нескоро виїхати. По-друге, для забезпечення прискореного сполучення (там, де це дійсно потрібно), організовуються напівекспресні маршрути (або рейси) великих автобусів. А ось питання з достатнім числом посадочних (сидячих) місць має вирішуватися закупівлею великих автобусів з великою їх кількістю (наприклад, зараз в Москві «в моді» 24-місні 12-метрові автобуси, в той час як у багатьох європейських містах автобуси того ж класу мають по 35 і навіть більше місць), ну і (при необхідності) випуском на лінію більшого числа автобусів.
Тепер до прикладів і картинок.
Берлін. Мікроавтобуси використовуються на малозавантажених маршрутах, наприклад № 168:
Тут аж 2 пасажирських двері і, як уже говорилося, обов'язковий пандус для інвалідів:
Такий рухомий склад також обслуговує деякі другорядні нічні маршрути (на яких, зокрема, практикується сервіс «до дверей дому»), або ось наприклад компенсуючий маршрут на період ремонту трамвайних колій. Повністю продублювати закриту трамвайну лінію тут можливості немає, тому основний замінюючий великий автобус не заїжджає до однієї з скасованих зупинок. Цю скасовану зупинку обслуговує спеціальний мікроавтобусний маршрут з великим інтервалом і обмеженим режимом роботи, оскільки, в основному, працює для літніх людей, яким складно дійти до інших зупинок.
Всередині, як бачимо, і зручно розміщений (що не заважає проходу) валідатор, і місце для візка
Всього в салоні 10 сидінь і ще 2 відкидних місця. Зверніть увагу на наявність кнопок «СТОП» по всьому салону. Пасажир не повинен кричати водієві: "Зупиніть на наступній".
Схожі мікроавтобуси є в Барселоні. Маршрут № 111 йде наверх на гору Тібідабо по вузьких «серпантинах». Чекаючи великий пасажиропотік (на горі собор і парк атракціонів), приїхали відразу 2 автобуса:
Місце для коляски, валідатор:
Відомий на наших маршрутах Mercedes Sprinter в Мангеймі теж низькопідлоговий. Був зустрінутий на маршруті № 57 у вечірній час (перепрошую за якість фото). Можливо, вдень тут ходять великі автобуси.
Низькопідлоговість призвела до того, що тут всього 8 сидячих місць:
У Відні традиційно автобуси малої і середньої місткості використовуються на коротких маршрутах, що проходять по вузьких вуличках через самий центр міста (в межах Рингу). «Старий» зразок віденського мікроавтобуса – у трамвайному музеї:
До недавнього часу на центральних маршрутах 2А і 3А працювали такі мікроавтобуси (до речі, зверніть увагу – ззаду великий автобус по 1А – не сильно-то й більше):
Можна сказати, повноцінний автобус. Для можливості розміщення візка кілька місць зроблені відкидними:
Тепер їх замінюють на електробуси, що ззовні нагадують більше наші ПАЗики. Швеція. Тут на мікроавтобуси орієнтовані на «соціальні» перевезення. У Стокгольмі діють спеціальні 900-е маршрути (Närtrafiken), на яких в основному працюють такі ж мікроавтобуси, як ми вже бачили у Відні та Берліні:
(Фото: (с) Л., Тобі Модсли)
Маршрут проходить по одному району, проїжджаючи мало не по дворах і підвозивши до зупинок великих автобусів та рейкового транспорту (простіше кажучи, транспортно-пересадочних вузлів, ТПВ), а також до лікарень та торгових центрів. Звичайно, далеко не в кожному кварталі є такий 900-й маршрут (скоріше, навпаки, це виняток), але їх вводять там, де є в цьому потреба, тобто де зупинки великих автобусів знаходяться на відстані, яку літня людина буде долати насилу, а також просто для того, щоб був маршрут, що петляє по району. Великий автобус так пускати нераціонально, адже основні потоки все-таки лежать на більш-менш прямих трасах.
На схемах ці маршрути нанесені пунктирними лініями. Найцікавіше, що тут не вимагають обладнаних зупинкових майданчиків – на внутрішньодворових проїздах досить просто стовпчика з розкладом:
Розклад: чисто «соціальні» перевезення – з понеділка по п'ятницю з 9 до 16
Саме ця зупинка 961-го маршруту знята у дворі багатоповерхового житлового комплексу:
На сайті транспортної компанії SL, яка є організатором перевезень Стокгольма, пишуть наступне: «Перевезення організовані для літніх людей та осіб з обмеженою мобільністю, але можуть користуватися всі».
У другому за чисельністю населення місті Швеції – Гетеборзі – також у кожному районі існує сервіс маршрутів Flexlinjen
Аналог стокгольмських 900-х маршрутів, але траса кожного маршруту конкретно ніде не прописана і не промальована. Позначені тільки «зупинки», через які ці мікроавтобуси проїжджають. Акцент зроблено на те, що «для забезпечення гарантованого місця в автобусі» пасажир бронює собі поїздку від певного місця (через Інтернет або телефон), і потім йому повідомляють, коли прибуде мікроавтобус. Сервіс гарантує, що протягом години мікроавтобус проїде через всі пункти маршруту. Сервіс працює в певні години (десь тільки будні, десь ще й суботу – треба уточнювати для кожного маршруту).
Ось наприклад у мікрорайоні «зупинка» такої лінії розташована прямо в тупику внутришньодворового проїзду:
Табличка на опорі:
На великих ТПВ пасажири можуть здійснити безкоштовну пересадку з Flexlinjen на звичайні маршрути. Тут також позначено місце, де зупиняється мікроавтобус (на загальному стенді – нижній лівий запис, перон С)
Так, і найголовніше, – звичайно, це все в рамках загальноміських тарифів. Тобто всю клієнтську службу замовлень дотує місто, поряд з іншими маршрутами. В інших шведських містах також є схожа система замовлень «соціальних» мікроавтобусів, схожа на нашу службу «соціального таксі».
Загалом, до шведських соціальних перевезень «маршрутками», мабуть, нам треба освоїти просто перехід до регульованим перевезень мікроавтобусами, як наприклад у Німеччині. У будь-якому разі, за даним напрямком є сенс працювати і намагатися переходити на людський транспорт.
Додати новий коментар